125 років від дня народження рентґенолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР Олексія Опанасовича Городецького (1897-1967)
Рентґенолог, доктор медичних наук (1940), професор (1945), член-кореспондент АН УРСР (1957). Закінчив Саратовський університет (1924). Працював лікарем. 1935-1941 та 1943-1944 – доцент Башкирського медичного інституту (м. Уфа); під час 2-ї світової війни – у військових шпиталях; від 1946 – в Інституті клінічної фізіології АН УРСР (згодом у складі Інституту фізіології АН УРСР, Київ): від 1953 – завідувач лабораторії біофізики, від 1963 – завідувач сектору біофізики і радіобіології; водночас 1944-1957 – завідувач кафедри медичної радіології Київського інституту удосконалення лікарів.
Проводив рентґенологічні дослідження діяльності серця, біологічної дії ядерних випромінювань, надвисокочастотних спектромагнітних полів, ультрафіолетового випромінювання та випромінювання оптичних квантових генераторів. Автор методів рентґенокінематографічних досліджень функціональних порушень серця, рентґенотерапії вогнепальних ран, лікування гострої променевої хвороби, способу прискореного виведення з організму радіоактивних ізотопів.
Наукові праці: “Застойное сердце в рентгеновском изображении” (1935); “Рентгенотерапия фронтитов” (1936); “Роль рентгеновского исследования в диагностике крупозных пневмоний” (1938); “Биологическое действие ионизирующих проникающих излучений” (1955); “Електронномікроскопічне дослідження нирок при гострій променевій хворобі, викликаній радіоактивним стронцієм” (1960); “Очерки по радиобиологии” (1961); “Противолучевые свойства галлатов” (1963); “Противолучевые свойства ариламидов и арилгидразидов тиокарбоновых кислот” (1964).