115 років від дня народження патофізіолога, ендокринолога, академіка АМНУ та НАНУ, доктора медичних наук, професора Василя Павловича Комісаренка (1907-1993)
Патофізіолог, ендокринолог, академік АМН України (1993), академік НАН України (1951), доктор медичних наук (1941), професор (1942), заслужений діяч науки УРСР (1960). Був директором Українського інституту експериментальної ендокринології в Харкові (1937-1940), завідувачем лабораторії ендокринології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця АН УРСР (1940-1965), професором кафедри патофізіології Київського інституту вдосконалення лікарів (1945-1950), завідувачем кафедри патофізіології Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1950-1954); директором заснованого ним Київського інституту ендокринології та обміну речовин (1965-1986).
Визначний учений-ендокринолог, відомий в Україні та за її межами. Основний напрям його досліджень був спрямований на вивчення механізму дії гормонів кори наднирників і їхньої ролі в фізіологічних і патологічних процесах організму. Велике значення для вітчизняної медицини мав препарат, отриманий В. Комісаренком із селезінки – спленін, що був ефективним при лікуванні ранніх токсикозів вагітних, ускладнень після променевої терапії, ракових інтоксикацій тощо. В останні роки життя займався розробкою нових блокаторів дії гормонів, вивченням патогенезу цукрового діабету та пошуком методів його лікування. Під його керівництвом були успішно здійснені трансплантації бета-клітин підшлункової залози в експерименті та клініці.
Основні наукові праці: “Гормоны коры надпочечников и их роль в физиологических и патологических процессах организма” (1956); “Спленин” (1961); “Ингибиторы функции коры надпочечных желез” (1972); “Молекулярные механизмы действия стероидных гормонов” (1986).