Народився Борис Олександрович Ледощук

Дата:
24.10.2021 день
2021-10-24T00:00:00+03:00
2021-10-25T00:00:00+03:00
Народився Борис Олександрович Ледощук

75 років від дня народження гігієніста, епідеміолога, доктора медичних наук, професора Бориса Олександровича Ледощука (1946)

Гігієніст, епідеміолог, доктор медичних наук (1994), професор (2004). Закінчив Благовєщенський медичний інститут (РФ, 1970), де й працював до 1975. Відтоді – в Інституті клінічної та експериментальної медицини Сибірського відділення АМН СРСР (м. Но­восибірськ, РФ). Був лікарем (1978-1986), заступником начальника Головного управління лі­кувально-профілактичної допомоги дорослим МОЗ УРСР (1986-1988). Від 1988 – завідувач лабораторії епідеміологічних ефектів професійного опромінення, від 2000 – завідувач лабораторії сполучених і комбінованих ефектів радіації Інституту епідеміології і профілактики променевих уражень ННЦ радіаційної медицини НАМНУ (Київ), від 2010 – завідувач лабораторії медико-інформаційних технологій цього ж Центру; вод­ночас у 1995-2000 – начальник медико-санітарного управління департаменту атомної енергетики Міністерства енергетики України; 2002-2004 – професор кафедри радіології Київської медичної академії післядипломної освіти; 2003-2010 – завідувач кафедри соціальної гігієни й організації охорони здоров’я з підвищенням кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я Національного медичного університету (Київ). Брав участь у ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, зокрема у створенні Державного розподіленого реєстру постраждалих, розробленні системи медичного моніторингу населення.

Наукові дослідження присвячені соціальній медицині й організації охорони здоров’я; інформаційним сис­темам у медицині; радіаційній епідеміології й оцінюванню ризиків захворювання на лейкемію, по­в’язаних з виконанням аварійних робіт на ЧАЕС в різні періоди після катастрофи; системі епідеміологічного моніторингу стану здоров’я працівників атомної енергетики та промисловості.

Наукові праці: “Государственный Распреде­лен­ный регистр лиц, подвергшихся радиационному воздействию в результате аварии на Чернобыльской АЭС” (1991); “Доказова медицина” (2009); “Клінічна епі­­деміологія – наукова основа доказової медицини” (2010); “Че­рнобыльские события: долгий путь к истине” (2012); “Концепція створення та розвитку інформаційної системи в Національному науковому центрі радіаційної медицини НАМН України на період з 2012 до 2020 року” (2013).

75 років від дня народження гігієніста, епідеміолога, доктора медичних наук, професора Бориса Олександровича Ледощука (1946) Гігієніст, епідеміолог, доктор медичних наук (1994), професор (2004). Закінчив Благовєщенський медичний інститут (РФ, 1970), де й працював до 1975. Відтоді – в Інституті клінічної та експериментальної медицини Сибірського відділення АМН СРСР (м. Но­восибірськ, РФ). Був лікарем (1978-1986), заступником начальника Головного управління лі­кувально-профілактичної допомоги дорослим МОЗ УРСР (1986-1988). Від 1988 – завідувач лабораторії епідеміологічних ефектів професійного опромінення, від 2000 – завідувач лабораторії сполучених і комбінованих ефектів радіації Інституту епідеміології і профілактики променевих уражень ННЦ радіаційної медицини НАМНУ (Київ), від 2010 – завідувач лабораторії медико-інформаційних технологій цього ж Центру; вод­ночас у 1995-2000 – начальник медико-санітарного управління департаменту атомної енергетики Міністерства енергетики України; 2002-2004 – професор кафедри радіології Київської медичної академії післядипломної освіти; 2003-2010 – завідувач кафедри соціальної гігієни й організації охорони здоров’я з підвищенням кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я Національного медичного університету (Київ). Брав участь у ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, зокрема у створенні Державного розподіленого реєстру постраждалих, розробленні системи медичного моніторингу населення. Наукові дослідження присвячені соціальній медицині й організації охорони здоров’я; інформаційним сис­темам у медицині; радіаційній епідеміології й оцінюванню ризиків захворювання на лейкемію, по­в’язаних з виконанням аварійних робіт на ЧАЕС в різні періоди після катастрофи; системі епідеміологічного моніторингу стану здоров’я працівників атомної енергетики та промисловості. Наукові праці: "Государственный Распреде­лен­ный регистр лиц, подвергшихся радиационному воздействию в результате аварии на Чернобыльской АЭС" (1991); "Доказова медицина" (2009); "Клінічна епі­­деміологія – наукова основа доказової медицини" (2010); "Че­рнобыльские события: долгий путь к истине" (2012); "Концепція створення та розвитку інформаційної системи в Національному науковому центрі радіаційної медицини НАМН України на період з 2012 до 2020 року" (2013).