Народився Федір Карлович Борнгаупт

Дата:
24.06.2017 день
2017-06-24T00:00:00+03:00
2017-06-25T00:00:00+03:00

175 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Федора Карловича Борнгаупта (1842-1905)

Хірург, доктор медицини (1867), професор (1883), професор кафедри хірургії з шпитальною клінікою медичного факультету Університету св. Володимира у Києві (1883-1903).

Навчався в Ризькій класичній гімназії. У 1867 р. закінчив медичний факультет Дерптського університету. Того ж року захистив дисертацію з ембріології. До 1870 р. займався приватною практикою в Санкт-Петербурзі, Пськовській і Оренбурзькій губерніях.

Під час Російсько-турецької війни (1877-1878) працював військовим хірургом на Кавказі. У 1879-1881 вдосконалювався з хірургії та патологічної анатомії в провідних клініках Парижа, Лондона, Берліна.

24 травня 1883 р. був обраний Радою Університету святого Володимира екстраординарним професором по кафедрі хірургії з госпітальною клінікою. Кафедру очолював до 1903 р., передавши її та клініку своєму учню М.М. Волковичу.

Успішно проводив операції повної резекції верхньої щелепи, а також радикальні операції при раку прямої кишки. Вперше в лікарській практиці Києва та навіть усього південно-західного регіону Російської імперії чітко відмежовував туберкульозний остеомієліт від неспецифічного остеомієлітного процесу. Сприяв впровадженню антисептиків у хірургічну клініку, запропонував новий шов у хірургії сечового міхура. Один із засновників і керівників Київського товариства боротьби із заразними хворобами (1894).

Наукові праці: “Руководство по хирургической патологии и терапии” (1890-1891); “Очерк развития хирургии за ХІХ столетие” (1899); “Повреждения и заболевания бедра и тазобедренного сустава” (1906).

175 років від дня народження хірурга, доктора медицини, професора Федора Карловича Борнгаупта (1842-1905)

Хірург, доктор медицини (1867), професор (1883), професор кафедри хірургії з шпитальною клінікою медичного факультету Університету св. Володимира у Києві (1883-1903).

Навчався в Ризькій класичній гімназії. У 1867 р. закінчив медичний факультет Дерптського університету. Того ж року захистив дисертацію з ембріології. До 1870 р. займався приватною практикою в Санкт-Петербурзі, Пськовській і Оренбурзькій губерніях.

Під час Російсько-турецької війни (1877-1878) працював військовим хірургом на Кавказі. У 1879-1881 вдосконалювався з хірургії та патологічної анатомії в провідних клініках Парижа, Лондона, Берліна.

24 травня 1883 р. був обраний Радою Університету святого Володимира екстраординарним професором по кафедрі хірургії з госпітальною клінікою. Кафедру очолював до 1903 р., передавши її та клініку своєму учню М.М. Волковичу.

Успішно проводив операції повної резекції верхньої щелепи, а також радикальні операції при раку прямої кишки. Вперше в лікарській практиці Києва та навіть усього південно-західного регіону Російської імперії чітко відмежовував туберкульозний остеомієліт від неспецифічного остеомієлітного процесу. Сприяв впровадженню антисептиків у хірургічну клініку, запропонував новий шов у хірургії сечового міхура. Один із засновників і керівників Київського товариства боротьби із заразними хворобами (1894).

Наукові праці: “Руководство по хирургической патологии и терапии” (1890-1891); “Очерк развития хирургии за ХІХ столетие” (1899); “Повреждения и заболевания бедра и тазобедренного сустава” (1906).