Народився Іван Авксентійович Курилін

Дата:
06.03.2018 день
2018-03-06T00:00:00+02:00
2018-03-07T00:00:00+02:00

100 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук, професора Івана Авксентійовича Куриліна (1918-1984)

Лікар-оториноларинголог, доктор медичних наук (1961), професор (1962), заслужений діяч науки УРСР (1983), лауреат Державної премії УРСР (1979), завідувач кафедри оториноларингології (1963-1984), декан педіатричного факультету (1962-1966) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Закінчив Алма-Атинський медичний інститут (1941). У роки війни (1941-1945) служив командиром санітарної роти, старшим лікарем Піхотного полку Сталінградського та Донського фронтів, потім працював ординатором хірургічного госпіталю 7-ї Гвардейської армії, двічі був поранений. Після демобілізації навчався в клінічній ординатурі на кафедрі оториноларингології Київського інституту удосконалення лікарів під керівництвом професора О.С. Коломійченка (1947-1949 ). З 1950 р. працював у Київському медичному інституті імені О.О. Богомольця.

У 1961 р. захистив докторську дисертацію “Современные методы диагностики и хирургического лечения склеромы с применением стреп­томицина”.

Вивчав новоутворення ЛОР-органів, зокрема питання ранньої діагностики пухлинних процесів; склерому, отити, тонзилярні патології в дітей; питання реконструктивно-відновлювальної хірургії верхніх дихальних шляхів; історію оториноларингології. Вперше застосував полімерні матеріали (тефлон, лавсан) для корекції дефектів кісткового та хрящового скелета носа, гортані та трахеї. Розробив набір інструментів для видалення скле­ромних інфільтратів з будь-якого відділу дихальних шляхів без попереднього розтину гортані та трахеї.

Наукові праці: “Отиты и антриты у детей грудного возраста” (1969); “Хронический тонзиллит у детей, больных туберкулезом” (1971); “Папилломатоз гортани” (1972); “Носовые кровотечения” (1976).

100 років від дня народження оториноларинголога, доктора медичних наук, професора Івана Авксентійовича Куриліна (1918-1984) Лікар-оториноларинголог, доктор медичних наук (1961), професор (1962), заслужений діяч науки УРСР (1983), лауреат Державної премії УРСР (1979), завідувач кафедри оториноларингології (1963-1984), декан педіатричного факультету (1962-1966) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця. Закінчив Алма-Атинський медичний інститут (1941). У роки війни (1941-1945) служив командиром санітарної роти, старшим лікарем Піхотного полку Сталінградського та Донського фронтів, потім працював ординатором хірургічного госпіталю 7-ї Гвардейської армії, двічі був поранений. Після демобілізації навчався в клінічній ординатурі на кафедрі оториноларингології Київського інституту удосконалення лікарів під керівництвом професора О.С. Коломійченка (1947-1949 ). З 1950 р. працював у Київському медичному інституті імені О.О. Богомольця. У 1961 р. захистив докторську дисертацію "Современные методы диагностики и хирургического лечения склеромы с применением стреп­томицина". Вивчав новоутворення ЛОР-органів, зокрема питання ранньої діагностики пухлинних процесів; склерому, отити, тонзилярні патології в дітей; питання реконструктивно-відновлювальної хірургії верхніх дихальних шляхів; історію оториноларингології. Вперше застосував полімерні матеріали (тефлон, лавсан) для корекції дефектів кісткового та хрящового скелета носа, гортані та трахеї. Розробив набір інструментів для видалення скле­ромних інфільтратів з будь-якого відділу дихальних шляхів без попереднього розтину гортані та трахеї. Наукові праці: "Отиты и антриты у детей грудного возраста" (1969); "Хронический тонзиллит у детей, больных туберкулезом" (1971); "Папилломатоз гортани" (1972); "Носовые кровотечения" (1976).