Народився Костянтин Петрович Балицький

Дата:
03.06.2019 день
2019-06-03T00:00:00+03:00
2019-06-04T00:00:00+03:00

95 років від дня народження онколога, патофізіолога, доктора медичних наук, професора Костянтина Петровича Балицького (1924-1995)

Онколог, патофізіолог, доктор медичних наук (1965), професор (1966). Закінчив Київський медичний інститут (1946). Працював в Інституті експериментальної біології й патології МОЗ УРСР у відділі експериментальної онкології: 1950-1953 – м. н. с.; від 1953 – в Інституті фізіології АН УРСР: м. н. с., в. о. вченого секретаря, ст. н. с.; від 1960 – в Українському НДІ експериментальнї і клінічної онкології: заступник директора з наукової роботи, керівник лабораторії (1967-1971). Після реорганізації цього Інституту, в 1971-1995 – завідувач відділу Інституту проблем онкології НАНУ.

Розробив оригінальний напрям в онкології – вивчення механізмів протипухлинного захисту, що дало змогу визначити нові методи діагностики та лікування злоякісних пухлин. Провів дослідження в галузі застосування ультразвуку в онкології та фітотерапії пухлин. Досліджував різноманітні аспекти історії вітчизняної медицини. Був віце-президентом Міжнародного наукового товариства “Європейська робоча група з психосоматичного вивчення раку”. Читав курс лекцій в Японії (1982).

Наукові праці: “Опухолевый процесс и нервная система” (1958); “Реактивность организма и химиотерапия опухолей” (1975); “Лекарственные растения и рак” (1982); “Стресс и метастазирование злокачественных опухолей” (1987).

95 років від дня народження онколога, патофізіолога, доктора медичних наук, професора Костянтина Петровича Балицького (1924-1995) Онколог, патофізіолог, доктор медичних наук (1965), професор (1966). Закінчив Київський медичний інститут (1946). Працював в Інституті експериментальної біології й патології МОЗ УРСР у відділі експериментальної онкології: 1950-1953 – м. н. с.; від 1953 – в Інституті фізіології АН УРСР: м. н. с., в. о. вченого секретаря, ст. н. с.; від 1960 – в Українському НДІ експериментальнї і клінічної онкології: заступник директора з наукової роботи, керівник лабораторії (1967-1971). Після реорганізації цього Інституту, в 1971-1995 – завідувач відділу Інституту проблем онкології НАНУ. Розробив оригінальний напрям в онкології – вивчення механізмів протипухлинного захисту, що дало змогу визначити нові методи діагностики та лікування злоякісних пухлин. Провів дослідження в галузі застосування ультразвуку в онкології та фітотерапії пухлин. Досліджував різноманітні аспекти історії вітчизняної медицини. Був віце-президентом Міжнародного наукового товариства "Європейська робоча група з психосоматичного вивчення раку". Читав курс лекцій в Японії (1982).

Наукові праці: "Опухолевый процесс и нервная система" (1958); "Реактивность организма и химиотерапия опухолей" (1975); "Лекарственные растения и рак" (1982); "Стресс и метастазирование злокачественных опухолей" (1987).