Народився Микола Миколайович Горев

Дата:
21.04.2020 день
2020-04-21T00:00:00+03:00
2020-04-22T00:00:00+03:00

120 років від дня народження патофізіолога, геронтолога, доктора медичних наук, професора, академіка АМН СРСР Миколи Миколайовича Горева (1900-1992)

Патофізіолог, геронтолог, доктор медичних наук (1946), професор (1946), академік АМН СРСР (1953), заслужений діяч науки УРСР (1951). Закінчив Іркутський університет (РФ, 1926), де й працював (до 1931); у Хабаровському медичному інституті (РФ): завідувач кафедри патофізіології (1931-1934); Київському інституті експериментальної біології і патології (від 1953 – у складі Інституту фізіології АН УРСР): завідувач відділу кровообігу і дихання (1934-1960); одночасно – у Київському стоматологічному інституті: завідувач кафедри патофізіології (1945-1954) та Українському НДІ туберкульозу (нині Інститут фтизіатрії і пульмонології, Київ): завідувач лабораторії патофізіології (1955-1958); відтоді – в Українському НДІ геронтології (Київ): 1961 – директор, 1962-1977 – завідувач, 1977-1992 – науковий консультант лабораторії патофізіології.

Наукові дослідження були присвячені шоку, гіпертонічній хворобі, інфаркту міокарда, атеросклерозу. Розробив низку моделей гіпертонії; вивчав роль різних відділів нервової системи, ниркового фактора, ендокринних залоз, віку у виникненні та розвитку гіпертонії.

Наукові праці: “Очерки изучения гипертонии” (1959); “Экспериментальный атеросклероз и возраст” (1972); “Цитотоксические повреждения сердца и кардиогенный шок” (1977); “Возраст, гипертензия и атеросклероз” (1988).

120 років від дня народження патофізіолога, геронтолога, доктора медичних наук, професора, академіка АМН СРСР Миколи Миколайовича Горева (1900-1992) Патофізіолог, геронтолог, доктор медичних наук (1946), професор (1946), академік АМН СРСР (1953), заслужений діяч науки УРСР (1951). Закінчив Іркутський університет (РФ, 1926), де й працював (до 1931); у Хабаровському медичному інституті (РФ): завідувач кафедри патофізіології (1931-1934); Київському інституті експериментальної біології і патології (від 1953 – у складі Інституту фізіології АН УРСР): завідувач відділу кровообігу і дихання (1934-1960); одночасно – у Київському стоматологічному інституті: завідувач кафедри патофізіології (1945-1954) та Українському НДІ туберкульозу (нині Інститут фтизіатрії і пульмонології, Київ): завідувач лабораторії патофізіології (1955-1958); відтоді – в Українському НДІ геронтології (Київ): 1961 – директор, 1962-1977 – завідувач, 1977-1992 – науковий консультант лабораторії патофізіології. Наукові дослідження були присвячені шоку, гіпертонічній хворобі, інфаркту міокарда, атеросклерозу. Розробив низку моделей гіпертонії; вивчав роль різних відділів нервової системи, ниркового фактора, ендокринних залоз, віку у виникненні та розвитку гіпертонії. Наукові праці: "Очерки изучения гипертонии" (1959); "Экспериментальный атеросклероз и возраст" (1972); "Цитотоксические повреждения сердца и кардиогенный шок" (1977); "Возраст, гипертензия и атеросклероз" (1988).