Народився Микола Сидорович Пушкар

Дата:
03.09.2020 день
2020-09-03T00:00:00+03:00
2020-09-04T00:00:00+03:00

90 років від дня народження фахівця в галузі кріобіології та кріохірургії, члена-кореспондента НАН та АМН України, доктора медичних наук, професора Миколи Сидоровича Пушкаря (1930-1995)

Фахівець у галузі кріобіології та кріохірургії, член-кореспондент НАН (1978) та АМН (1994) України, доктор медичних наук (1969), професор. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1954). Працював на посаді завідувача Харківського обласного відділу охорони здоров’я (1963-1968). У 1968-1971 – проректор, а з 1971 – ректор Українського інституту удосконалення лікарів, надалі працював в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини, зокрема на посадах директора (1972-1983), завідувача відділу низькотемпературного консервування кісткового мозку та крові (1983-1995).

Основні напрями наукової діяльності: дослідження в галузі кріомікроскопії, тензоділатометрії, теоретичне й експериментальне моделювання кріобіологічних процесів. Один з ініціаторів та організаторів створення в Харкові Інституту проблем кріобіології і кріомедицини (1972); був керівником державних програм зі створення універсальних технологій кріоконсервування біологічних об’єктів.

Наукові праці: “Низькотемпературне консервування кісткового мозку” (1976); “Низькотемпературна кристалізація” (1977); “Кріоконсерванти” (1979); “Теорія та практика кріогенного та сублімаційного консервування” (1984); “Консервування тканин та клітин ендокринних органів” (1993); “Фізичні основи низькотемпературного консервування клітинних суспензій” (1994).

90 років від дня народження фахівця в галузі кріобіології та кріохірургії, члена-кореспондента НАН та АМН України, доктора медичних наук, професора Миколи Сидоровича Пушкаря (1930-1995) Фахівець у галузі кріобіології та кріохірургії, член-кореспондент НАН (1978) та АМН (1994) України, доктор медичних наук (1969), професор. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1954). Працював на посаді завідувача Харківського обласного відділу охорони здоров'я (1963-1968). У 1968-1971 - проректор, а з 1971 - ректор Українського інституту удосконалення лікарів, надалі працював в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини, зокрема на посадах директора (1972-1983), завідувача відділу низькотемпературного консервування кісткового мозку та крові (1983-1995). Основні напрями наукової діяльності: дослідження в галузі кріомікроскопії, тензоділатометрії, теоретичне й експериментальне моделювання кріобіологічних процесів. Один з ініціаторів та організаторів створення в Харкові Інституту проблем кріобіології і кріомедицини (1972); був керівником державних програм зі створення універсальних технологій кріоконсервування біологічних об'єктів. Наукові праці: "Низькотемпературне консервування кісткового мозку" (1976); "Низькотемпературна кристалізація" (1977); "Кріоконсерванти" (1979); "Теорія та практика кріогенного та сублімаційного консервування" (1984); "Консервування тканин та клітин ендокринних органів" (1993); "Фізичні основи низькотемпературного консервування клітинних суспензій" (1994).