Народився Олександр Іванович Крупський

Дата:
22.01.2020 день
2020-01-22T00:00:00+02:00
2020-01-23T00:00:00+02:00

145 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медицини, професора Олександра Івановича Крупського (1875-1943)

Акушер-гінеколог, доктор медицини (1920), професор. Закінчив Юр’євський університет (нині Тарту, Естонія, 1919). Під час навчання брав участь у перших зборах ЦР як депутат від Крон­штадтського флоту та товариства “Просвіта”, був членом дообраної ЦР. Співзасновник Всеукраїнської спілки лікарів, керівник Міністерства народного здоров’я й опікування УНР. Від 1919 – у Київському медичному інституті (з пе­рервою): приват-доцент, 1930-1937 – завідувач кафедри акушерства та гі­некології, організував біохімічну лабораторію для дослідження гормонів; 1929 – завідувач кафедри акушерства та гінекології Одеського медичного інституту. Член Медичної секції ВУАН (1929), заступник голови Медичної секції Одеського наукового товариства при ВУАН. Автор перших праць з аку­шерства й гінекології українською мовою. У 1937 заарештований. Згодом звільнений із забороною проживання в Україні. Працював у Воронезькому інституті ма­те­ринства та дитинства, професор акушерсько-гінекологічної клініки Воронезького медичного інституту (РФ). Обстоював необхідність забезпечення курортним лікуванням селян; організував на курорті м. Миргород (нині Полтавська область) гінекологічний кабінет. Вивчав проблеми знеболювання пологів, доводив доцільність йо­го застосування.

Наукові праці: “Випадок пологів при еклампсії близнятами з зачепленням головки од­нієї дитини за головку другої” (1925); “Аборт, лихі наслідки від нього та як їм запобігти” (1928); “Пер­вые 500 родов, обезболенных при помощи веселящего газа и газо-воздуш­ной аналгезии” (1940); “Диффузные послеродовые и после­абор­товые перитониты” (1945).

145 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медицини, професора Олександра Івановича Крупського (1875-1943) Акушер-гінеколог, доктор медицини (1920), професор. Закінчив Юр’євський університет (нині Тарту, Естонія, 1919). Під час навчання брав участь у перших зборах ЦР як депутат від Крон­штадтського флоту та товариства "Просвіта", був членом дообраної ЦР. Співзасновник Всеукраїнської спілки лікарів, керівник Міністерства народного здоров’я й опікування УНР. Від 1919 – у Київському медичному інституті (з пе­рервою): приват-доцент, 1930-1937 – завідувач кафедри акушерства та гі­некології, організував біохімічну лабораторію для дослідження гормонів; 1929 – завідувач кафедри акушерства та гінекології Одеського медичного інституту. Член Медичної секції ВУАН (1929), заступник голови Медичної секції Одеського наукового товариства при ВУАН. Автор перших праць з аку­шерства й гінекології українською мовою. У 1937 заарештований. Згодом звільнений із забороною проживання в Україні. Працював у Воронезькому інституті ма­те­ринства та дитинства, професор акушерсько-гінекологічної клініки Воронезького медичного інституту (РФ). Обстоював необхідність забезпечення курортним лікуванням селян; організував на курорті м. Миргород (нині Полтавська область) гінекологічний кабінет. Вивчав проблеми знеболювання пологів, доводив доцільність йо­го застосування. Наукові праці: "Випадок пологів при еклампсії близнятами з зачепленням головки од­нієї дитини за головку другої" (1925); "Аборт, лихі наслідки від нього та як їм запобігти" (1928); "Пер­вые 500 родов, обезболенных при помощи веселящего газа и газо-воздуш­ной аналгезии" (1940); "Диффузные послеродовые и после­абор­товые перитониты" (1945).