Олексій Петрович Карапата (1920–1987) терапевт, фахівець з професійної патології, доктор медичних наук, професор, відомий дослідник професійних захворювань.
Освіта та професійна діяльність
- Доктор медичних наук (1963)
- Професор (1967)
Навчався у 2-й Харківський медичний інститут (до 1941), закінчив Київський медичний інститут (1948).
Професійний шлях:
Від 1956 року — завідувач клінічного відділу Криворізького НДІ гігієни праці та професійних захворювань (нині — Український НДІ промислової медицини)
Від 1965 року — завідувач відділу клінічної ревматології Українського інституту клінічної медицини (нині — Інститут кардіології НАМН України)
Від 1970 року — старший науковий співробітник Київського НДІ гігієни праці та професійних захворювань (нині — Інститут медицини праці НАМН України)
Від 1978 року — завідувач кафедри внутрішніх хвороб Полтавського медичного стоматологічного інституту
Від 1980 року — на пенсії
Наукова діяльність
Олексій Петрович досліджував професійні захворювання та патології дихальної системи, зокрема:
- пневмоконіоз
- бронхіт
- вібраційна хвороба
- отоневрит
- гострі професійні отруєння
- сидеросилікоз у працівників залізорудної промисловості
Його роботи сприяли розвитку діагностики та лікування професійних захворювань, а також системи медико-санітарного контролю на промислових підприємствах.
Основні наукові праці
«К распознаванию туберкулеза легких (и его активности) больных сидеросиликозом» (1963)
«Специфическая аллергизация лейкоцитов» (1971)
«Диагностический справочник терапевта» (1976, 1979)
«Профессиональные пылевые болезни легких» (1980)
«Дифференциальная диагностика внутренних болезней» (1984)
Наукова та клінічна діяльність Олексія Петровича Карапати зробила важливий внесок у розвиток професійної медицини та терапії в Україні.