Народився Семен Іванович Златогоров

Дата:
20.04.2018 день
2018-04-20T00:00:00+03:00
2018-04-21T00:00:00+03:00

145 років від дня народження мікробіолога, епідеміолога, доктора медицини, члена-кореспондента АН СРСР Семена Івановича Златогорова (20.04 (02.05).1873-1931)

Мікробіолог, лікар-епідеміолог, інфекціоніст, доктор медицини (1900), професор (1911), член-кореспондент АН СРСР (1929). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1897), де й працював від 1900 (з перервами): від 1920 – завідувач кафедри інфекційних хвороб з бактеріологією; водночас від 1911 – професор кафедри бактеріології й інфекційних хвороб Психоневрологічного інституту, від 1919 – професор, завідувач однойменної кафедри Жіночого медичного інституту, 1920-1924 – завідувач кафедри бактеріології Медичного інституту. Організатор і учасник експедицій з метою боротьби з чумою, холерою й іншими інфекційними хворобами. Від 1924 – завідувач кафедри загальної мікробіології Харківського медичного інституту та директор 1-го Українського санітарно-бактеріологічного інституту (нині Інститут мікробіології та імунології АМНУ, Харків); від 1929 – завідувач кафедри мікробіології та директор Профілактичного інституту Військово-медичної академії. Засновник Українського відділення Міжнародного товариства мікробіологів (1927). У 1930 заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності.

Наукові дослідження були присвячені мінливості мікробів; етіології, епідеміології та профілактиці кору та скарлатини; методам профілактики та лікування чуми, холери, грипу, висипного та черевного тифів.

Наукові праці: “К вопросу о судьбе бактерий в организме животных восприимчивых и невосприимчивых” (1900); “Учение о микроорганизмах” (1916-1918); “Чума человека” (1922); “Скарлатина” (1926, 1929); “Черевний тиф” (1930); “Сыпной тиф” (1931).

145 років від дня народження мікробіолога, епідеміолога, доктора медицини, члена-кореспондента АН СРСР Семена Івановича Златогорова (20.04 (02.05).1873-1931) Мікробіолог, лікар-епідеміолог, інфекціоніст, доктор медицини (1900), професор (1911), член-кореспондент АН СРСР (1929). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1897), де й працював від 1900 (з перервами): від 1920 – завідувач кафедри інфекційних хвороб з бактеріологією; водночас від 1911 – професор кафедри бактеріології й інфекційних хвороб Психоневрологічного інституту, від 1919 – професор, завідувач однойменної кафедри Жіночого медичного інституту, 1920-1924 – завідувач кафедри бактеріології Медичного інституту. Організатор і учасник експедицій з метою боротьби з чумою, холерою й іншими інфекційними хворобами. Від 1924 – завідувач кафедри загальної мікробіології Харківського медичного інституту та директор 1-го Українського санітарно-бактеріологічного інституту (нині Інститут мікробіології та імунології АМНУ, Харків); від 1929 – завідувач кафедри мікробіології та директор Профілактичного інституту Військово-медичної академії. Засновник Українського відділення Міжнародного товариства мікробіологів (1927). У 1930 заарештований за звинуваченням у контрреволюційній діяльності. Наукові дослідження були присвячені мінливості мікробів; етіології, епідеміології та профілактиці кору та скарлатини; методам профілактики та лікування чуми, холери, грипу, висипного та черевного тифів.

Наукові праці: "К вопросу о судьбе бактерий в организме животных восприимчивых и невосприимчивых" (1900); "Учение о микроорганизмах" (1916-1918); "Чума человека" (1922); "Скарлатина" (1926, 1929); "Черевний тиф" (1930); "Сыпной тиф" (1931).