Василь Юрійович Чаговць (1873-1941) фізіолог, доктор медицини (1903), ординарний професор (1910), академік АН УРСР (1939), завідувач кафедри фізіології Університету Св. Володимира (з 1910), завідувач кафедри фізіології 1-го Київського медичного інституту (з 1921), 2-го Київського медичного інституту (з 1936). Учень І.П. Павлова.
Працював у галузі електрофізіології, виходячи з теорії С.А. Арреніуса, висунув йонну теорію походження біоелектричних явищ (1896). Створив конденсаторну теорію подразнення тканин (1906), опрацював і впровадив у практику метод електрогастрографії (1935). Створив біоелектричну теорію нервово-м’язової провідності.
Наукові праці: “О применении диссоциации Аррениуса к электрическим явлениям на живых тканях” (1896); “Электрофизиология нервного процесса” (1906); “К вопросу о физиологическом действии горечей” (1906); “И.П. Павлов и его значение в современной физиологической науке” (1925); “Електричні струми слизової оболонки шлунку як показник його функціональної роботи” (1928).