Народився Віталій Миколайович Гирін

Дата:
05.09.2021 день
2021-09-05T00:00:00+03:00
2021-09-06T00:00:00+03:00
Народився Віталій Миколайович Гирін

85 років від дня народження лікаря-вірусолога, доктора медичних наук, професора Віталія Миколайовича Гиріна (1936-2002)

Лікар-вірусолог, доктор медичних наук (1982), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1994). Закінчив Київський медичний інститут (1960). У 1969-1984 працював заступником начальника, начальником Управління навчальних закладів МОЗ УРСР; у 1969-1978 за сумісництвом – доцентом кафедри мікробіології Київського медичного інституту; від 1984 – в Київській медичній академії післядипломної освіти: ректор, водночас від 1985 – завідувач кафедри вірусології. Заступник міністра МОЗ УРСР (1978-1984).

Працював над питаннями боротьби з інфекційними захворюваннями вірусної природи: ентеровірусами та захворюваннями, що вони спричиняють, ротавірусними діарейними захворюваннями, ВІЛ-інфекцією, вірусними гепатитами. Вирішив низку проблем вірусних інфекційних патологічних станів населення України, пов’язаних з наслідками екологічної кризи й аварії на ЧАЕС. Вивчав екологічні питання розповсюдження ентеровірусів, ентеробактерій у стічних водах та інших об’єктах довкілля. Обґрунтував закономірності очистки стічних вод від патогенних вірусів і бактерій на бар’єрних спорудах великого міста.

Наукові праці: “Экология энтеровирусов” (1988); “Руководство к практическим занятиям по вирусологии (для врачей и студентов мединститутов)” (1991); “Синдром приобретенного иммунодефицита” (1991); “Посібник з медичної вірусології” (1995); “Синхронизация клеток в культуре макромолекулярными комплексами платины” (1996); “Нова біотехнологія культивування вірусів у синхронізованих клітинних системах” (1997); “Навчальний посібник з лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції/СНІДу” (1999).

85 років від дня народження лікаря-вірусолога, доктора медичних наук, професора Віталія Миколайовича Гиріна (1936-2002) Лікар-вірусолог, доктор медичних наук (1982), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1994). Закінчив Київський медичний інститут (1960). У 1969-1984 працював заступником начальника, начальником Управління навчальних закладів МОЗ УРСР; у 1969-1978 за сумісництвом – доцентом кафедри мікробіології Київського медичного інституту; від 1984 – в Київській медичній академії післядипломної освіти: ректор, водночас від 1985 – завідувач кафедри вірусології. Заступник міністра МОЗ УРСР (1978-1984). Працював над питаннями боротьби з інфекційними захворюваннями вірусної природи: ентеровірусами та захворюваннями, що вони спричиняють, ротавірусними діарейними захворюваннями, ВІЛ-інфекцією, вірусними гепатитами. Вирішив низку проблем вірусних інфекційних патологічних станів населення України, пов’язаних з наслідками екологічної кризи й аварії на ЧАЕС. Вивчав екологічні питання розповсюдження ентеровірусів, ентеробактерій у стічних водах та інших об’єктах довкілля. Обґрунтував закономірності очистки стічних вод від патогенних вірусів і бактерій на бар’єрних спорудах великого міста. Наукові праці: "Экология энтеровирусов" (1988); "Руководство к практическим занятиям по вирусологии (для врачей и студентов мединститутов)" (1991); "Синдром приобретенного иммунодефицита" (1991); "Посібник з медичної вірусології" (1995); "Синхронизация клеток в культуре макромолекулярными комплексами платины" (1996); "Нова біотехнологія культивування вірусів у синхронізованих клітинних системах" (1997); "Навчальний посібник з лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції/СНІДу" (1999).