Народився Юлій Петрович Лауденбах

Дата:
10.01.2018 день
2018-01-10T00:00:00+02:00
2018-01-11T00:00:00+02:00

155 років від дня народження фізіолога, доктора медицини, професора Юлія Петровича Лауденбаха (1863-1910)

Фармаколог, фізіолог, доктор медицини (1894). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1889), де й працював від 1891 помічником про­зектора, прозектором кафедри фізіології, а також у фізіологічній лабораторії під керівництвом С. Чир’єва, від 1896 – приват-доцентом, 1898-1908 – завідувачем кафедри фармакології, 1908-1910 – завідувачем кафедри фізіології. Водночас у 1897-1899 читав лекції з фізіології людини на публічних курсах природознавства і математичних наук, започаткованих Київським товариством природознав­ців. Член Товариства київських лікарів (1896).

Основні наукові праці були присвячені проблемам гематології. Обґрунтував роль селезінки в процесі кровотворення, вивчав якісні та кількісні зміни складових крові після екстирпації цього органа. Зробив вагомий внесок у розробку теорії гемоцитопоезу. Досліджував фізіологію та фармакологію серцево-судинної си­стеми, механізми дії кардіотонічних засобів, вплив отрути на кров і внутрішні органи, зокрема на матку. Сформулював теоретичні принципи спектрофотометричного методу кількісного визначення гемоглобіну.

Наукові праці: “О влиянии йода, йодистого натрия и йодотирина на кровообращение” (1898); “К вопросу о физиологической роли отолитов” (1901); “Возможны ли точные количественные определения гемоглобина в крови с помощью спектрофотометра при жел­тухе” (1902); “О действии змеиного яда и антизмеиной сыворотки на сердце и кровяное давление” (1907); “Количествен­ное определение гемоглобина в крови по спектрофотометрическому методу Vierordt’a” (1909).

155 років від дня народження фізіолога, доктора медицини, професора Юлія Петровича Лауденбаха (1863-1910) Фармаколог, фізіолог, доктор медицини (1894). Закінчив Університет св. Володимира в Києві (1889), де й працював від 1891 помічником про­зектора, прозектором кафедри фізіології, а також у фізіологічній лабораторії під керівництвом С. Чир’єва, від 1896 – приват-доцентом, 1898-1908 – завідувачем кафедри фармакології, 1908-1910 – завідувачем кафедри фізіології. Водночас у 1897-1899 читав лекції з фізіології людини на публічних курсах природознавства і математичних наук, започаткованих Київським товариством природознав­ців. Член Товариства київських лікарів (1896). Основні наукові праці були присвячені проблемам гематології. Обґрунтував роль селезінки в процесі кровотворення, вивчав якісні та кількісні зміни складових крові після екстирпації цього органа. Зробив вагомий внесок у розробку теорії гемоцитопоезу. Досліджував фізіологію та фармакологію серцево-судинної си­стеми, механізми дії кардіотонічних засобів, вплив отрути на кров і внутрішні органи, зокрема на матку. Сформулював теоретичні принципи спектрофотометричного методу кількісного визначення гемоглобіну.

Наукові праці: "О влиянии йода, йодистого натрия и йодотирина на кровообращение" (1898); "К вопросу о физиологической роли отолитов" (1901); "Возможны ли точные количественные определения гемоглобина в крови с помощью спектрофотометра при жел­тухе" (1902); "О действии змеиного яда и антизмеиной сыворотки на сердце и кровяное давление" (1907); "Количествен­ное определение гемоглобина в крови по спектрофотометрическому методу Vierordt’a" (1909).