Федір Трінус – видатний діяч української медицини

Федір Трінус, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу протизапальних та аналгезуючих засобів Інституту фармакології та токсикології АМН України.

Спогадами про непересічну людину поділився в передачі «Імена в медицині» син видатного науковця – Костянтин Федорович Трінус, доктор медичних наук, професор. В ювілейні дні професора Трінуса згадували учні та колеги. Але мабуть більше про людину можуть розповісти лише рідні. Костянтин Федорович згадує спокійний і врівноважений характер батька, хоча доля йому випала нелегка.

Федір Трінус народився 25 лютого 1924 р. в с. Старий Любар на Житомирщині в багатодітній родині. Батько – Петро Васильович – був чоботарем. Тож молодій людині, яка цікавилась науками, довелося всього досягати самотужки. Він закінчив з відзнакою фармацевтичну школу в м. Житомирі у 1941 р. і розпочав роботу в аптеці. Але мирне життя перервала Друга світова війна. Під час німецько-фашистської навали Федір Трінус брав участь у партизанському супротиві. Його бойовий шлях відзначений орденами і медалями. На жаль, під час виконання бойового завдання Трінуса було тяжко поранено.

Після закінчення війни Федір Петрович продовжив освіту, вступивши в Київський медичний інститут. Під час навчання він обрав своєю спеціальністю фармакологію. Завжди із вдячністю згадував вчителя – Черкеса Олександра Ілліча, доктора медичних наук, професора.

У 1956 р. Федір Петрович захистив кандидатську дисертацію: «Превращение сульфаниламидов в организме животных при повышении и понижении обмена веществ». Ця робота стала результатом досліджень, які проходили на кафедрі фармакології у Київському медичному інституті. В роботі було представлено як організм реагує на ліки та отрути, і як ці реакції пов’язані з обміном речовин в організмі, характером харчування, наявністю патологічних захворювань тощо. В роботі було показано як фізіологічні процеси та патологічні стани впливають на всмоктування, розподіл та дію ліків.

Докторська дисертація Федора Трінуса була присвячена захворюванням серцево-судинної системи – «Экспериментальные исследования механизма действия сосудистых средств» (1965). В роботі вивчалась реакція судин на вазоактивні речовини, що мають судиннозвужувальну та судиннорозширювану дію.

Значну частину життя професор Федір Трінус присвятив НДІ фармакології та токсикології МОЗ України. Наразі у 70-х рр. в цьому закладі активно розвивалась антидотологія. К.Ф. Трінус розказав у своєму виступі про бойові отруюючи речовини, що розроблялись у радянські часи і як професору Трінусу вдалося перекваліфікувати київський центр на розробку антидотів.

Ще один напрямок наукової діяльності Федора Петровича – розробка медіаторно-мембранної теорії механізму дії протизапальних засобів. Ця проблема набула державного значення, сприяла створенню та впровадженню в медичну практику нових препаратів, зокрема мефенамінової кислоти, піриміданту, амізону. Основні аспекти цих досліджень знайшли своє відображення у монографіях «Нестероїдні протизапальні засоби»(1975), «Фармакологічна регуляція запалення» (1987).

Науково-дослідну роботу Федір Петрович поєднував із суспільною та науково-організаційною діяльністю. В різні роки він очолював: Українське наукове товариство фармакологів, республіканську проблемну комісію «Фармакологія», міжвідомчу секцію АН та МОЗ України з лікарських засобів; був головним токсикологом України та членом Президії Вченої медичної ради МОЗ України, відповідальним редактором збірника наукових праць «Фармакология и токсикология» (13 видань), членом редколегій фахових журналів та видань.

Публікації на цю тему

Continue to the category
Федір Трінус, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу протизапальних та аналгезуючих засобів Інституту фармакології та токсикології АМН України. Спогадами про непересічну людину поділився в передачі «Імена в медицині» син видатного науковця – Костянтин Федорович Трінус, доктор медичних наук, професор. В ювілейні дні професора Трінуса згадували учні та колеги. Але мабуть більше про людину можуть розповісти лише рідні. Костянтин Федорович згадує спокійний і врівноважений характер батька, хоча доля йому випала нелегка. Федір Трінус народився 25 лютого 1924 р. в с. Старий Любар на Житомирщині в багатодітній родині. Батько – Петро Васильович – був чоботарем. Тож молодій людині, яка цікавилась науками, довелося всього досягати самотужки. Він закінчив з відзнакою фармацевтичну школу в м. Житомирі у 1941 р. і розпочав роботу в аптеці. Але мирне життя перервала Друга світова війна. Під час німецько-фашистської навали Федір Трінус брав участь у партизанському супротиві. Його бойовий шлях відзначений орденами і медалями. На жаль, під час виконання бойового завдання Трінуса було тяжко поранено. Після закінчення війни Федір Петрович продовжив освіту, вступивши в Київський медичний інститут. Під час навчання він обрав своєю спеціальністю фармакологію. Завжди із вдячністю згадував вчителя – Черкеса Олександра Ілліча, доктора медичних наук, професора. У 1956 р. Федір Петрович захистив кандидатську дисертацію: «Превращение сульфаниламидов в организме животных при повышении и понижении обмена веществ». Ця робота стала результатом досліджень, які проходили на кафедрі фармакології у Київському медичному інституті. В роботі було представлено як організм реагує на ліки та отрути, і як ці реакції пов’язані з обміном речовин в організмі, характером харчування, наявністю патологічних захворювань тощо. В роботі було показано як фізіологічні процеси та патологічні стани впливають на всмоктування, розподіл та дію ліків. Докторська дисертація Федора Трінуса була присвячена захворюванням серцево-судинної системи – «Экспериментальные исследования механизма действия сосудистых средств» (1965). В роботі вивчалась реакція судин на вазоактивні речовини, що мають судиннозвужувальну та судиннорозширювану дію. Значну частину життя професор Федір Трінус присвятив НДІ фармакології та токсикології МОЗ України. Наразі у 70-х рр. в цьому закладі активно розвивалась антидотологія. К.Ф. Трінус розказав у своєму виступі про бойові отруюючи речовини, що розроблялись у радянські часи і як професору Трінусу вдалося перекваліфікувати київський центр на розробку антидотів. Ще один напрямок наукової діяльності Федора Петровича – розробка медіаторно-мембранної теорії механізму дії протизапальних засобів. Ця проблема набула державного значення, сприяла створенню та впровадженню в медичну практику нових препаратів, зокрема мефенамінової кислоти, піриміданту, амізону. Основні аспекти цих досліджень знайшли своє відображення у монографіях «Нестероїдні протизапальні засоби»(1975), «Фармакологічна регуляція запалення» (1987). Науково-дослідну роботу Федір Петрович поєднував із суспільною та науково-організаційною діяльністю. В різні роки він очолював: Українське наукове товариство фармакологів, республіканську проблемну комісію «Фармакологія», міжвідомчу секцію АН та МОЗ України з лікарських засобів; був головним токсикологом України та членом Президії Вченої медичної ради МОЗ України, відповідальним редактором збірника наукових праць «Фармакология и токсикология» (13 видань), членом редколегій фахових журналів та видань.