Федір Трінус, доктор медичних наук, професор, завідувач відділу протизапальних та аналгезуючих засобів Інституту фармакології та токсикології АМН України.
Спогадами про непересічну людину поділився в передачі «Імена в медицині» син видатного науковця – Костянтин Федорович Трінус, доктор медичних наук, професор. В ювілейні дні професора Трінуса згадували учні та колеги. Але мабуть більше про людину можуть розповісти лише рідні. Костянтин Федорович згадує спокійний і врівноважений характер батька, хоча доля йому випала нелегка.
Федір Трінус народився 25 лютого 1924 р. в с. Старий Любар на Житомирщині в багатодітній родині. Батько – Петро Васильович – був чоботарем. Тож молодій людині, яка цікавилась науками, довелося всього досягати самотужки. Він закінчив з відзнакою фармацевтичну школу в м. Житомирі у 1941 р. і розпочав роботу в аптеці. Але мирне життя перервала Друга світова війна. Під час німецько-фашистської навали Федір Трінус брав участь у партизанському супротиві. Його бойовий шлях відзначений орденами і медалями. На жаль, під час виконання бойового завдання Трінуса було тяжко поранено.
Після закінчення війни Федір Петрович продовжив освіту, вступивши в Київський медичний інститут. Під час навчання він обрав своєю спеціальністю фармакологію. Завжди із вдячністю згадував вчителя – Черкеса Олександра Ілліча, доктора медичних наук, професора.
У 1956 р. Федір Петрович захистив кандидатську дисертацію: «Превращение сульфаниламидов в организме животных при повышении и понижении обмена веществ». Ця робота стала результатом досліджень, які проходили на кафедрі фармакології у Київському медичному інституті. В роботі було представлено як організм реагує на ліки та отрути, і як ці реакції пов’язані з обміном речовин в організмі, характером харчування, наявністю патологічних захворювань тощо. В роботі було показано як фізіологічні процеси та патологічні стани впливають на всмоктування, розподіл та дію ліків.
Докторська дисертація Федора Трінуса була присвячена захворюванням серцево-судинної системи – «Экспериментальные исследования механизма действия сосудистых средств» (1965). В роботі вивчалась реакція судин на вазоактивні речовини, що мають судиннозвужувальну та судиннорозширювану дію.
Значну частину життя професор Федір Трінус присвятив НДІ фармакології та токсикології МОЗ України. Наразі у 70-х рр. в цьому закладі активно розвивалась антидотологія. К.Ф. Трінус розказав у своєму виступі про бойові отруюючи речовини, що розроблялись у радянські часи і як професору Трінусу вдалося перекваліфікувати київський центр на розробку антидотів.
Ще один напрямок наукової діяльності Федора Петровича – розробка медіаторно-мембранної теорії механізму дії протизапальних засобів. Ця проблема набула державного значення, сприяла створенню та впровадженню в медичну практику нових препаратів, зокрема мефенамінової кислоти, піриміданту, амізону. Основні аспекти цих досліджень знайшли своє відображення у монографіях «Нестероїдні протизапальні засоби»(1975), «Фармакологічна регуляція запалення» (1987).
Науково-дослідну роботу Федір Петрович поєднував із суспільною та науково-організаційною діяльністю. В різні роки він очолював: Українське наукове товариство фармакологів, республіканську проблемну комісію «Фармакологія», міжвідомчу секцію АН та МОЗ України з лікарських засобів; був головним токсикологом України та членом Президії Вченої медичної ради МОЗ України, відповідальним редактором збірника наукових праць «Фармакология и токсикология» (13 видань), членом редколегій фахових журналів та видань.