Надія Добровольська-Завадська – майже забуте імʼя в історії вітчизняної науки. Про непересічну особистість йде мова у черговій програмі проєкту “Імена в медицині”. Розповідає Олексій Болдирєв, науковий співробітник Інституту фізіології ім. О. О. Богомольця НАН України. Бесіду веде Наталія Малішевська.
У ХХ ст. метою багатьох досліджень було зрозуміти, як гени впливають на характеристики живих організмів. Значну роль в становленні дисципліни генетики розвитку зіграла Надія Добровольська–Завадська.
Її постать недостатньо вивчена істориками медицини, тому, розповідаючи про неї, можемо спиратися лише на декілька джерел, зокрема автобіографію, що була написана жінкою в еміграції. Надія Добровольська мала українське коріння, навчалась у Києві, ймовірно у Фундуклеїській жіночій гімназії. Освіту лікаря-хірурга отримала на медичному факультеті Вищих жіночих курсів у Санкт-Петербурзі. Захистила дисертацію, працювала приват-доцентом, а згодом і професором в університеті. Спеціалізувалась на судинній хірургії, зокрема їй належить ідея з’єднування судин різного діаметру під кутом.
Надія Добровольська, працюючи в Інституті експериментальної медицини, Обухівській лікарні, Воронежскому університеті написала близько 20 наукових праць. На її честь названо симптом — зниження пульсу при стисканні артерії вище аневризми.
Революція змінила життя Надії Добровольської. Існують відомості про те, що вона залишила країну разом із білогвардійськими військами. Після довгих поневірянь в таборах біженців, лікарка виїжджає до Франції. Але займатися улюбленою професією в еміграції вона не змогла. Добровольська влаштовується працювати у новостворену радіологічну лабораторію Клода Рего, де починає вивчати вплив радіації на живі організми. Згодом науковиця проводить ряд дослідів із короткохвостими мишами, результатом яких стала поява гіпотези щодо формування органу одним геном, а набуття ним особливих характеристик іншими. Ця геніальна гіпотеза була підтверджена лише через 60 років.
В подальшому Надія Добровольська–Завадська присвятила своє життя вивченню онкологічних захворювань. За досягнення у дослідженні спадковості раку в 1937 року вона була нагороджена премією Французької академії наук.