Лєшек Адам Ґєц (18 травня 1928 р. – 30 жовтня 2007 р.) – професор, доктор медичних наук, кардіолог, університетський викладач, дослідник, автор підручників із внутрішніх захворюва
нь.
У 1947 році він розпочав навчання на медичному факультеті Вроцлавського політехнічного інституту (нині Вроцлавський медичний університет ім. Шльонських П’ястів). Студентом 5-го курсу розпочав роботу на 3-й кафедрі внутрішньої медицини. Після отримання диплома продовжував працювати у згаданій клініці і одночасно працював в Авіаційно-медичному науковому центрі.
У жовтні 1953 р. Лєшек Ґєц переїхав до Битома, де почав працювати в 3-й клініці внутрішніх захворювань Сілезького медичного університету та одночасно в Центрі медичного огляду гірничих рятувальників у Битомі. У 1954 році отримав 1-й, а в 1957 році – 2-й ступінь лікаря-спеціаліста внутрішньої медицини. 4 травня 1960 р. рішенням Ради медичного факультету отримав ступінь доктора медицини за дисертацію «Зміни позаклітинного простору та кількості циркулюючої плазми при термічному висушуванні».
У 1967 році він півроку працював у Інституті тропічної медицини у Лондоні, де брав участь у дослідженні впливу високих температур на метаболізм глюкокортикоїдів. У1968 році на основі власних наукових досліджень написав і захистив дисертацію «Вплив теплового сушіння на водно-електролітний баланс людини» та отримав ступінь доктора медицини в галузі внутрішньої медицини. У 1979 р. йому було присвоєне вчене звання доцента, а в 1989 р. – професора.
У 1978 році Лєшек Ґєц розпочав роботу з будівництва Верхньосілезького кардіологічного центру на 400 ліжок із відділеннями діагностики та амбулаторією, у 1983 р. був призначений директором цього центру. Згодом на базі цього центру був створений Верхньосілезький медичний центр Катовіце-Охоєць, який став справою всього життя професора та школою досвіду для кардіологічного персоналу Сілезії. Після смерті професора його ім’я було присвоєне цій клініці. Багато пацієнтів, які лікувались у цьому Центрі, дуже тепло згадують професора, його надзвичайну турботу. Він був не лише вмілим організатором, але передусім лікарем за покликанням.
Основні дослідницькі проблеми, якими займався професор Лєшек Ґєц: клінічні аспекти вектор-електрокардіографічної діагностики, діагностика, фармакотерапія та електротерапія серцевих аритмій, клінічна електрофізіологія, електротерапія серця та абляція міокарда, ішемічна хвороба серця (епідеміологічні та клінічні проблеми) , профілактика раптової серцевої смерті у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та шлуночковими аритміями (управління багатоцентровими дослідженнями), розробка показань та оцінка результатів кардіохірургічного лікування ішемічної хвороби серця у пацієнтів з низькою фракцією викиду лівого шлуночка.
Він був автором або співавтором понад двохсот оригінальних статей, тридцяти оглядових статей, редактором і співавтором трьох книжкових публікацій і понад двадцяти розділів у підручниках із внутрішніх захворювань. Під його науковим керівництвом були написані та захищені 15 докторських дисертацій. Недарма колеги вважають Лєшека Ґєца «батьком сілезької кардіології».