Maria Werkenthin – utalentowana polska lekarka-radiolog i naukowiec.
21 лютого 2021 року виповнюється 120 років від дня народження Марії Вікторії Веркентін – талановитої лікарки-рентгенолога, видатної вченої, гарячої польської патріотки, героїні бойової Варшави. У Польській медичній бібліотеці організували експозицію, продемонструвавши життєвий шлях Марії Веркентін, як приклад самовідданого служіння людям.
Вікторія Марія Веркентін народилася 21 лютого 1901 року в українському селі Корделівка на Вінниччині в патріотичній сімї. Батько Марії – Оттон Веркентін (1864-1925) – був німцем, а мати Алоїза Кіменс (1875-1945) – англійкою, але обидва народилися в Польщі. Батько був директором місцевого цукрового заводу. Подружжя Веркентінів мало чотирьох дітей – сина Конрада (1894-1944) і трьох дочок Вікторію Анну (1896-1925), Вікторію Кристину (1898-1944), Вікторію Марію (1901-1944). Мати Алоїза Кіменс виховала своїх дітей в англіканській релігії і назвала дочок подвійними іменами на честь улюбленої англійської королеви Вікторії. В житті вони користувались своїм другим ім’ям. Батьки Марії вільно володіли польською мовою, а діти виховувались з повагою до польських традицій та культури і також розмовляли польською мовою. У 1909 році родина Веркентін переїхала до Києва, де батько Марії став директором банку. Вікторія Марія розпочала навчання в гімназії святої Катерини для дівчат Євангельсько-Аугзбурзького віросповідання. Після закриття закладу, вона навчалася в гімназії Олександри Дучинської, в 1918 році отримала диплом середньої школи. Вона була надзвичайно обдарованою. Їй було особливо легко вивчати іноземні мови. Вже в молодшій школі вона оволоділа французькою, англійською, німецькою та російською мовами, розмовляла та писала на них. Далі вона вступила на будівельний факультет Київського політехнічного інституту, але залишила його. А восени 1919 року вступила до Київського жіночого медичного інституту, який у 1920 році був об’єднаний з Медичним факультетом Київського університету святого Володимира.
Війна, більшовицька революція 1917 року – це був складний і неспокійний період в сім’ї Веркентін. У липні 1921 року Марія повернулася з родиною до Польщі, нелегально перетнувши кордон. У грудні 1921 року її прийняли на Медичний факультет Варшавського університету на 5-й семестр. Марія була видатною студенткою: старанною, працьовитою, амбіційною. Водночас, через фінансові труднощі батьків, влаштувалася лаборантом в аналітичну лабораторію Центральної протитуберкульозної клініки у Варшаві. Навесні 1925 року Марія Веркентін закінчила Варшавський університет і отримала диплом лікаря, яким вона пишалася. Їй також присудили науковий ступінь доктора медичних наук. Вже під час навчання в університеті і після його закінчення працювала волонтером в 1-ій клініці Внутрішніх хвороб Варшавського університету, яку очолював професор Антоні Глузинський. Тут вона отримала міцну основу клінічних знань. У 1925-1927 роках Марія пройшла післядипломне стажування зі спеціалізації у відділенні радіології Уяздовської військової лікарні під керівництвом доктора Вітольда Завадовського (1888-1980), згодом першого професора польської рентгенології, робота якого була зосереджена на рентгенодіагностиці органів грудної клітки. За словами професора, Марія мала особливу схильність навчатись на той час «молодою» спеціальністю, якою була рентгенологія. Вона швидко і точно фіксувала деталі побаченого зображення і правильно їх оцінювала. Радіологічне обладнання цієї лікарні, сучасне для тих часів, відмінне знання чотирьох іноземних мов дало змогу використовувати професійну іноземну літературу і дозволило Марії за короткий час здобути радіологічні знання та отримати спеціалізацію з радіології вже в 1927 році. Важливий вплив на вибір Марією спеціалізації з радіології відіграла рання смерть від захворювання на туберкульоз сестри Анни, теж лікарки. У цей же час Марія Веркентін пройшла ряд наукових стажувань у Відні, Берліні, Лондоні, у тому числі найважливіше – у професора Гідо Холкцнехта з Відня, всесвітньо відомого вченого з радіології, який запам’ятав Марію як свого найталановитішого стажиста.
У 1929 році у Вольській лікарні, Варшава, була створена рентгенологічна лабораторія і її керівником була призначена доктор Марія Веркентін. Незважаючи на застаріле обладнання та постійну нестачу допоміжного персоналу і навіть перебої з подачею електроенергії, вона працювала з великим ентузіазмом, творчо, цілеспрямовано. У 1935 році Вольська лікарня була переведена в нову будівлю і стала провідним центром лікування туберкульозу в Польщі. Це було великою заслугою колективу лікарні, включаючи доктора Веркентін, надзвичайно талановитого рентгенолога. У Вольській лікарні Марія Веркентін впровадила в повсякденну медичну практику нові методи діагностики – бронхографію та лінійну томографію. Також було створено один з найкращих польських радіологічних архівів, відомих і оцінених за кордоном. За її ініціативою була створена станція штучного пневмотораксу, де вона керувала рентгенівським кабінетом. Марія Веркентін поєднувала свою щоденну роботу у Вольській лікарні з денною роботою в приватному рентгенологічному кабінеті, який вони заснували разом з доктором Вітольдом Завадовським.
У житті доктора Марії Веркентін це був яскравий етап наукової і творчої діяльності. У складі польської делегації вона брала участь у міжнародних конгресах та конференціях у Парижі, Стокгольмі, Цюріху, Чикаго. Читала лекції з польської радіології, рентгенодіагностики легень, особливо туберкульозу, що викликало великий інтерес з боку медичної спільноти та гордість за польську медицину. Публікувала наукові праці у професійних медичних журналах, головним чином «Туберкульоз», «Польський радіологічний огляд», «Медицина». Її науковий доробок складає понад 30 робіт. Працюючи у Вольській лікарні, яка тоді була надзвичайно «легеневою» лікарнею, та в Центральній протитуберкульозній клініці у Варшаві, вона стала експертом з рентгенології легенів. Без перебільшення можна сказати, що Марія Веркентін була однією з найвидатніших легеневих радіодіагностиків не лише в Польщі, а й далеко за її межами. Вона брала активну участь у роботі польських наукових товариств. Була членом Варшавського лікарського товариства, одним із засновників Польського товариства наукових досліджень з туберкульозу (1934 р.), активно працювала у Польському медичному товаристві радіології та фізіотерапії і в 1938 році була заступником президента, а також головою Варшавського відділу товариства польських радіологів.
Незважаючи на величезний обсяг заходів та обов’язків, доктор Марія Веркентін знаходила час для світських зустрічей, розваг та подорожей. Вона була чудовою лижницею. З 1938 року була власницею Fiat 508, на якому їздила по Польщі.
Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 року. Вольська лікарня опинилася у зоні бойових дій. Доктор Веркентін переїхала до лікарні. Поки була електрика проводилися наукові дослідження. Коли електроенергії не стало Марія Веркентін залишалася там як одна з найактивніших, найнеобхідніших, добровільних працівників з обслуговування поранених та хворих. Вона займалася постачанням лікарських засобів у лікарню, ризикуючи життям. У жовтні 1939 року Вольська лікарня розпочала таємну освіту. Доктор Веркентін читала курс рентгенології, як для студентів, так і для лікарів. Вона була клінічним рентгенологом і вчителем для наслідування. В день капітуляції Варшави спеціальний посланник Президента Стефан Старжинський вручив доктору Марії Веркентін Хрест Доблесті за героїзм при захисті Варшави. З німецьким прізвищем, дочка англійки, Марія Веркентін вважала себе полькою і була полькою.
Під час окупації вона допомагала в’язням з тюрми Пав’як, фальсифікуючи їх діагнози. Марії Веркентін допомагала лікарям-євреям і їх сім’ям. Вольська лікарня стала притулком для людей, яких переслідувало гестапо. 9 вересня 1943 року доктор Веркентін була заарештована гестапо поблизу Варшави за укладання кількох зелених гілок на символічну могилу двох польських солдатів Армії Крайової, які загинули, підриваючи залізничний міст. Одним з них був син професора Вітольда Завадовського – Анджей Завадовський, друг Марії. Жодні зусилля друзів визволити її не допомогли. Марію відправили в німецький фашистський концентраційний табір Аушвиць, більше відомий як Освенцім, де їй присвоїли табірний номер 64514.
І там вона не впала духом, підбадьорювала своїх побратимів. Вона хотіла дочекатися вільної Польщі. У таборі Марія працювала медсестрою в амбулаторії. Вона приховала свою спеціальність – лікар-рентгенолог, щоб не брати участь у злочинних дослідах з рентгенівським опроміненням. Надавала допомогу всім, хто її потребував. Марія була дуже виснаженою. Вона захворіла на тиф і отримала нервові ускладнення. Вона сама вирішила свою долю. Під час вечірнього огляду, скориставшись моментом, побігла до електрифікованого колючого дроту, встигла торкнутись його. Її застрелив охоронець. Вікторія Марія Веркентін пішла з життя 2-го лютого 1944 року. Вона була у розквіті життя, їй було лише 42 роки. Символічна могила знаходиться на Євангельсько-Аугзбурзькому кладовищі у Варшаві. У 1944 році в концентраційному таборі Аушвиць загинули брат і сестра Марії Веркентін – Конрад і Вікторія Кристина. У Вольській лікарні в 1945 році пішла з життя мати Марії – Алоїза Веркентін.
Вольська лікарня увічнила пам’ять про доктора Марію Веркентін, назвавши на її честь радіологічну лабораторію. В залі Інституту туберкульозу та легеневих хвороб у Варшаві знаходиться присвячений їй барельєф. У 1947 році Постановою Президента Республіки Польщі Марія Веркентін була нагороджена Офіцерським Хрестом “Ордена Відродження Польщі”.