Микола Пирогов – життя присвячене людям

У фонд ННМБУ надійшла нова книга про М.І. Пирогова – видатного вченого, який перетворив хірургію на науку, заснував новий напрям – військову хірургію, уславився своєю педагогічною діяльністю та просвітницькими поглядами

Непересічна особистість – Микола Іванович Пирогов (1810-1881) – вже в 14 років почав вивчати медицину в університеті. А в 23 роки, захистивши дисертацію, отримав ступень доктора медицини. Найбільші здобутки вченого відносяться до військово-польової медицини. М.І. Пирогова розробив вчення про травму, описав різні види вогнепальних поранень, зокрема тих, що ускладнені пошкодженням кісток, судин, нервів та визначив методи їх лікування, звернув увагу на відмінність пов’язок, які накладаються на чисті та інфіковані рани м’яких тканин.

Крім того вчений запровадив нові методи догляду за пораненими. Він запропонував процедуру сортування поранених ще при першому огляді на перев’язувальному пункті. В залежності від тяжкості пошкоджень лікар пропонував або негайно оперувати у польових умовах, або евакуювати. Також Пирогов визначив три фундаментальні завдання воєнно-польової хірургії: щадити рану від додаткових пошкоджень; іммобілізувати поранених, зокрема при пошкодженні кісток; знеболювати за допомогою ефірного наркозу.

За його підтримки вперше в історії почали використовувати працю жінок при наданні допомоги пораненим. Інститут сестер милосердя виправдав надії, які на нього покладалися.

Упродовж 25 років вчений мешкав в Україні. Тут він здобув загальну пошану не тільки як лікар, а й просвітитель і громадський діяч. Життя та праця видатного вченого були найбільш плідними, коли Пирогов обіймав посади попечителя Одеського та Київського навчальних округів. Хірургу з європейським іменем була надана можливість застосування на практиці свої теоретичні і педагогічні погляди.

1856-1881 рр – період, означений подвижницькими ідеями та ініціативами. Деякі з них на той час були досить революційними. Так Пирогов був переконаний, щоб стати хорошим фахівцем потрібно перш за все бути людиною. Аби діяльність суб’єкта йшла на користь держави, він повинен бути не тільки людиною, а й свідомим громадянином. Пирогов наголошував на необхідності поєднання загальної та спеціальної освіти. Свою місію попечителя він бачив у здійсненні морального впливу та хранителя закону в навчальних закладах, а не поліцейського наглядача, завдання якого – контроль за політичною лояльністю вчителів і учнів.

Читайте більше у книзі:

П.І. Червяк, С.М. Старченко. Хроніка життя та діяльності М.І. Пирогова (тернистим шляхом творення та звершень)/За ред. Т.А. Остапенко. – Київ: «Фенікс», 2022.

Публікації на цю тему

У фонд ННМБУ надійшла нова книга про М.І. Пирогова – видатного вченого, який перетворив хірургію на науку, заснував новий напрям – військову хірургію, уславився своєю педагогічною діяльністю та просвітницькими поглядами Непересічна особистість – Микола Іванович Пирогов (1810-1881) – вже в 14 років почав вивчати медицину в університеті. А в 23 роки, захистивши дисертацію, отримав ступень доктора медицини. Найбільші здобутки вченого відносяться до військово-польової медицини. М.І. Пирогова розробив вчення про травму, описав різні види вогнепальних поранень, зокрема тих, що ускладнені пошкодженням кісток, судин, нервів та визначив методи їх лікування, звернув увагу на відмінність пов’язок, які накладаються на чисті та інфіковані рани м’яких тканин. Крім того вчений запровадив нові методи догляду за пораненими. Він запропонував процедуру сортування поранених ще при першому огляді на перев’язувальному пункті. В залежності від тяжкості пошкоджень лікар пропонував або негайно оперувати у польових умовах, або евакуювати. Також Пирогов визначив три фундаментальні завдання воєнно-польової хірургії: щадити рану від додаткових пошкоджень; іммобілізувати поранених, зокрема при пошкодженні кісток; знеболювати за допомогою ефірного наркозу. За його підтримки вперше в історії почали використовувати працю жінок при наданні допомоги пораненим. Інститут сестер милосердя виправдав надії, які на нього покладалися. Упродовж 25 років вчений мешкав в Україні. Тут він здобув загальну пошану не тільки як лікар, а й просвітитель і громадський діяч. Життя та праця видатного вченого були найбільш плідними, коли Пирогов обіймав посади попечителя Одеського та Київського навчальних округів. Хірургу з європейським іменем була надана можливість застосування на практиці свої теоретичні і педагогічні погляди. 1856-1881 рр – період, означений подвижницькими ідеями та ініціативами. Деякі з них на той час були досить революційними. Так Пирогов був переконаний, щоб стати хорошим фахівцем потрібно перш за все бути людиною. Аби діяльність суб’єкта йшла на користь держави, він повинен бути не тільки людиною, а й свідомим громадянином. Пирогов наголошував на необхідності поєднання загальної та спеціальної освіти. Свою місію попечителя він бачив у здійсненні морального впливу та хранителя закону в навчальних закладах, а не поліцейського наглядача, завдання якого – контроль за політичною лояльністю вчителів і учнів. Читайте більше у книзі: П.І. Червяк, С.М. Старченко. Хроніка життя та діяльності М.І. Пирогова (тернистим шляхом творення та звершень)/За ред. Т.А. Остапенко. – Київ: «Фенікс», 2022.