Про Валентину Василівну Радзимовську, засновника української школи фізіологів та біохіміків, йдеться в програмі “Імена в медицині”, що вийшла на нашому YouTube-каналі. Розповідає Олексій Болдирєв, кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту фізіології ім. О.О.Богомольця, доцент кафедри біомедицини та нейронаук Київського Академічного Університету.
Образ науковця, сформований під впливом художніх творів, часто представляє особу, заглиблену в свої дослідження. Людину, яка стоїть осторонь політичних та соціальних процесів, що відбуваються у суспільстві. Насправді це не так. Зазвичай яскрава особистість знаходить реалізацію не тільки у здобутій професії, вона має певні політичні переконання, бере участь у громадському житті.
Валентина Василівна Радзимовська народилася на хуторі Тарнавщина, с. Матяшівка, Лубенського повіту, Полтавської губернії 13 (01) жовтня 1886 р. у родині Василя і Любові Яновських. Родина Яновських належала до дрібної української шляхти. Батько, ветеран російсько-турецькій війні, був членом Київської Громади, брав участь у роботі Південно-Західного відділу Географічного товариства в Києві. Мати – Л.О. Яновська (Щербачова) – знана українська письменниця, громадська діячка, член Української Центральної Ради.
Для свого часу Валентина отримала чудову освіту – навчалася в Лубенській жіночій Олександрівській гімназії та Першій київській приватній жіночій гімназії. У 1903 р. вступила на підготовче відділення Жіночих курсів природничих наук М.О. Лохвицької-Скалон у Петербурзі. Але у 1905 р., не закінчивши курси, повертається до Києва. Вже через рік Валентина знову поступає на природниче відділення Київських вищих жіночих курсів, а у 1907 р. переводиться на медичне відділення. З 1913 р. Радзимовська, склавши іспит, стає однією з шестидесяти жінок-лікарів Києва.
Також з цього року вона працює асистенткою кафедри фізіологічної хімії на Вищих жіночих медичних курсах у Києві, а у 1916 р. старшою асистенткою кафедри фізіологічної хімії в Київському університеті під керівництвом професора Олексія Садовеня (український науковець, лікар, ректор Київського університету Св. Володимира). У важкі революційні роки Валентина Радзимовська активно займається науковою діяльністю, отримує звання приват-доцента. У 1924 р. захищає дисертацію на звання доктора фізіологічних наук. Її наукова діяльність стосувалась дитячої фізіології, патфізіології туберкульозу, також вона вивчала вплив кислотно-лужного балансу на функціонування живих клітин.
Радянська влада ставилася до професора Радзимовської з підозрою. Їх непокоїли знайомство і тісні зв’язки вченої не тільки з українськими політичними діячами – Дмитром Донцовим, Симоном Петлюрою, Миколою Міхновським, Євгеном Коновальцем та ін., але й з відомими іноземними науковцями. Валентина Василівна не могла вільно спілкуватися з колегами, їздити за кордон, брати участь у наукових конференціях. Наприкінці 20-х рр. її було арештовано. Архіви свідчать, що Радзимовська не тільки з гідністю витримала сім місяців арешту, але змогла добитися звільнення, а після – поновитися на роботі. Хоча слід сказати, їй не давали займати керівні посади. Тільки згодом В.В. Радзимовська отримала посаду професора за сумісництвом у Мелітопольському педагогічному інституті.
Коли Друга світова війна прийшла на землі України, Радзимовська не евакуювалася. В неї були сподівання на відродження національних інституцій та української науки. На жаль, цього не сталося. Деякий час вона працювала у Львові на медичних курсах, створених у Львівському університеті. Наступ радянських військ змусив її родину емігрувати. Діставшись до Мюнхена, Радзимовська працювала спочатку в університеті, створеному ООН для переміщених осіб, а потім в Українському технічно-господарському університеті. Життєвий шлях професора В.В. Радзимовської закінчився 22 грудня 1953 р. у США.
Більше про життя і наукову діяльність видатного вченого можна дізнатись, подивившись чергову нашу програму «Імена в медицині».
Бесіду веде Наталія Малішевська, головний бібліотекар.