Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Відзначається в Україні 14 жовтня у день святої Покрови Пресвятої Богородиці водночас з Днем Українського козацтва. З 2015 року є державним святом і неробочим днем.
125 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Андрія Романовича Шуринка (1894-1969)
Хірург, доктор медичних наук (1955), професор (1958), завідувач кафедри хірургії й ортопедії дитячого віку (1953-1968), професор-консультант (до 1969) Київського медичного інституту.
Наукові праці були присвячені хірургії харчового каналу в дітей, гнійно-септичним захворюванням, уродженим вадам розвитку.
Сьогодні українською розмовляють понад 45 млн людей у всьому світі, і носіїв її дедалі більшає. Молодь активно популяризує українську в соцмережах та спонукає до її вжитку у мовленні.
Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються. Вона вважається однією з найкрасивіших та визнана другою за мелодійністю після італійської.
Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Цю назву почали вживати з XVI ст. Видання «Енеїди» Івана Котляревського ознаменувало початок формування української літературної мови.
Упродовж століть мова зазнавала утисків з боку держав, до яких входили українські землі. Але чи не найбільше заборон було у росії. Починаючи від наказу Петра І (1720) про заборону друкувати книги на Україні і вилучати церковні тексти, написані українською, до постанови ЦК ВКП (б) про припинення українізації (1932), закриття українських шкіл на Кубані (1933), масове знищення українських діячів культури, історичних пам’яток тощо.
Слід зазначити, що, крім Європи, українська поширена і у західній півкулі, а в окрузі Кук, штат Іллінойс, США вона має напівофіційний статус.
Наприкінці хотілося б пригадати слова Івана Огієнка: «Мова – то серце народу».
12 грудня 2012 року Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію, в якій закликала країни прискорити прогрес у напрямку загального охоплення медичними послугами. В документі зазначалося, що кожен і всюди повинен мати доступ до якісної та доступної медичної допомоги. 12 грудня 2017 року ООН прийняло резолюцію 72/138, в якій проголосила 12 грудня Міжнародним днем загального медичного забезпечення.
У декларації прав людини важливим пунктом є про право на медичну допомогу, але щонайменше половина людей на Землі не мають доступу до необхідних медичних послуг – профілактики, лікування, реабілітації та паліативного догляду. Проблеми зі здоров’ям, навіть незначні, можуть суттєво впливати на якість життя, рівень щастя та стресу.
Всесвітній день загального медичного забезпечення створений з метою висвітлення реальної ситуації зі здоров’ям населення у цілому світі, та призваний контролювати дії держав щодо його покращення.
Так, за останні два десятиліття індекс охоплення медичними послугами у Західно-Тихоокеанському регіоні свідчить про прогрес у збільшенні доступу до основних медичних послуг (з 49% у 2000 до 80% у 2019 р.) Однак існує нерівність у охопленні та фінансові труднощі у багатьох країнах. Особливо уразливі найменш захищені груп населення, які живуть у важкодоступних регіонах.
Війна, яку розпочала росія, поставила нові виклики перед вітчизняною системою охорони здоров’я. Вона погіршила доступ до медичної допомоги всіх верств населення в усіх регіонах України. Але передовсім важливим є забезпечення медичного доступу для тих, хто боронить нашу країну. В минулому році ННМБ України підготувало науково-допоміжний бібліографічний покажчик «Медичне забезпечення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил».
ВООЗ підтримує всі заходи щодо забезпечення людейсвоєчасною медичною допомогою. Цього року Всесвітній день загального медичного забезпечення проходить під гаслом: «Побудувати світ, який ми хочемо: здорове майбутнє для всіх».
День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
26 квітня 1986 року сталася Чорнобильська катастрофа. Два теплових вибухи і спричинили руйнування четвертого енергоблока ЧАЕС. Реактор було повністю зруйновано, у атмосферу потрапило 300 млн кюрі радіонуклідів. Наслідки цієї катастрофи відчула на собі перш за все Україна (забруднено понад 145 тис. км2 переселено понад 5 тис. населених пунктів), а також Білорусь, Швеція, Норвегія, Польща, Австрія, Швейцарія, Німеччина, Фінляндія, Велика Британія.
Основна частина робіт по усуненню наслідків аварії виконана в 1986-1987 рр. У них взяли участь близько 240 тис. осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки складає приблизно 600 тис людей.
Довкола четвертого блоку був побудований бетонний «саркофаг», в який помістили всі радіоактивні уламки, знайдені на території АЕС. 30 листопада 1986 р. було завершено його будівництво. Саркофаг був споруджений за 206 днів, завдяки самопожертві ліквідаторів, багато з яких заплатили власним життям і здоров’ям. 14 грудня держкомісія прийняла в експлуатацію комплекс захисних споруд. З того часу в цей день вшановують всіх, хто брав участь у ліквідації аварії. Тих, хто власним життям заплатив за те, щоби світ не загинув у катастрофі!
105 років від дня народження невропатолога, доктора медичних наук, професора Микити Борисовича Маньківського (1914-2014)
Невропатолог, доктор медичних наук (1960), професор (1961), заслужений діяч науки УРСР (1978). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Київський медичний інститут (1939). Від 1945 працював у Психоневрологічному інституті (Київ); від 1948 – у Київському медичному інституті (з перервою): у 1960-1964 – завідувач кафедри нервових хвороб, водночас у 1961-1964 – проректор з наукової роботи; 1951-1954 – директор Чернівецького медичного інституту; 1954-1960 – старший науковий співробітник Інституту фізіології АН УРСР; від 1965 – в Інституті геронтології НАМНУ (обидва – Київ): до 1980 – заступник директора з наукової роботи, 1980-1990 – завідувач відділу клінічної фізіології і патології нервової системи, від 1990 – науковий консультант. Заступник голови Всесоюзного товариства невропатологів і психіатрів (1970-1984).
Наукові дослідження були присвячені фізіології вищої нервової діяльності, нейроревматизму, клінічній неврології, нейрогеронтології та нейрогеріатрії, патогенезу, клініці та терапії судинних захворювань головного мозку. Обґрунтував основні положення та принципи нових клінічних напрямів – нейрогеронтології та нейрогеріатрії.
Наукові праці: “Ревматический энцефалит” (1959); “Основы геронтологии” (1969); “Старение и нервная система (очерк клинической нейрогеронтологии)” (1972); “Сосудистый паркинсонизм” (1982); “Атеросклероз и возраст” (1982); “Руководство по гериатрии” (1982); “Биология старения” (1982); “Долгожители. Нейрофизиологические аспекты” (1985); “Старение мозга” (1991); “Современные подходы к терапии когнитивных нарушений. Нейрометаболическая терапия” (2005).