Данилевський Олександр Якович (1838-1923)

Дата:
10.12.2023 день
2023-12-10T00:00:00+02:00
2023-12-11T00:00:00+02:00

Данилевський Олександр Якович (1838-1923)Данилевський Олександр Якович (1838-1923) доктор медицини, один з основоположників вітчизняної біохімії, професор Харківського університету (1885-93), один із засновників першого в країні фізіологічного видання “Физиологический сборник” (1888). Основні праці присвячено ферментам, хімії білків і питанням харчування. Ще у 1886 р. експериментально дослідив можливість синтезу білковоподібних речовин із пептинів за участю ферментів, довів наявність у клітинах агентів, стимулюючих дію ферментів, а згодом (у 1901) навів докази вмісту в тканинах т. зв. антиферментів – антипепсину і антитрепсину.

Олександр Якович народився в м. Харкові, медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету (1860), після закінчення якого удосконалювався за кордоном. У 1863 р. захистив докторську дисертацію «О специфически действующих телах натурального и искусственного соков поджелудочной железы»; з 1863р. по 1871 р. – екстраординарний, а згодом ординарний професор кафедри медичної хімії та фізики Казанського університету; у 1872-1875 рр. працював у Воронежі, Харкові і Петербурзі та удосконалювався в Німеччині і Швейцарії.

З 1975 р. по 1885 р. працював у Міністерстві народної освіти. З 1885 р. по 1892 рр. – професор кафедри медичної хімії в Харківському університеті. У 1892-1906 рр. – очолював кафедру фізіологічної хімії, а з 1906 р. по 1910 р. працював на посаді начальника Військово-медичної академії.

Наукові дослідження переважно присвячені вивченню протеолітичних ферментів, хімії білків та питанням харчування. Розробив метод вибіркової адсорбції, що дозволило розділити амілолітичний та протеолітичний ферменти, довів роздільне існування трипсину та амілази в соці підшлункової залози. Виконав дослідження казеїну та тканинних білків, зокрема мʼязових білків та білків мозку.

Уперше показав можливість синтезу білковоподібних речовин із пептонів за участі ферментів.

Довів тезу про розміщення в тканинах анти-ферментів (антитрипсину і антипепсину). вказав на наявність в клітинах чинників, що стимулюють дію ферментів. Встановив, що в молекулі білка міститься не менше 10 атомів сірки, що створило передумови для перегляду емпіричної формули білка.

Данилевський Олександр Якович (1838-1923) доктор медицини, один з основоположників вітчизняної біохімії, професор Харківського університету (1885-93), один із засновників першого в країні фізіологічного видання “Физиологический сборник” (1888). Основні праці присвячено ферментам, хімії білків і питанням харчування. Ще у 1886 р. експериментально дослідив можливість синтезу білковоподібних речовин із пептинів за участю ферментів, довів наявність у клітинах агентів, стимулюючих дію ферментів, а згодом (у 1901) навів докази вмісту в тканинах т. зв. антиферментів – антипепсину і антитрепсину. Олександр Якович народився в м. Харкові, медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету (1860), після закінчення якого удосконалювався за кордоном. У 1863 р. захистив докторську дисертацію «О специфически действующих телах натурального и искусственного соков поджелудочной железы»; з 1863р. по 1871 р. - екстраординарний, а згодом ординарний професор кафедри медичної хімії та фізики Казанського університету; у 1872-1875 рр. працював у Воронежі, Харкові і Петербурзі та удосконалювався в Німеччині і Швейцарії. З 1975 р. по 1885 р. працював у Міністерстві народної освіти. З 1885 р. по 1892 рр. - професор кафедри медичної хімії в Харківському університеті. У 1892-1906 рр. - очолював кафедру фізіологічної хімії, а з 1906 р. по 1910 р. працював на посаді начальника Військово-медичної академії. Наукові дослідження переважно присвячені вивченню протеолітичних ферментів, хімії білків та питанням харчування. Розробив метод вибіркової адсорбції, що дозволило розділити амілолітичний та протеолітичний ферменти, довів роздільне існування трипсину та амілази в соці підшлункової залози. Виконав дослідження казеїну та тканинних білків, зокрема мʼязових білків та білків мозку. Уперше показав можливість синтезу білковоподібних речовин із пептонів за участі ферментів. Довів тезу про розміщення в тканинах анти-ферментів (антитрипсину і антипепсину). вказав на наявність в клітинах чинників, що стимулюють дію ферментів. Встановив, що в молекулі білка міститься не менше 10 атомів сірки, що створило передумови для перегляду емпіричної формули білка.