Дмитрієва Неоніла Михайлівна (1910 – 1986) фармаколог, доктор медичних наук, професор. Представниця української школи фармакологів середини XX століття, дослідниця впливу серцевих глікозидів та механізмів фармакологічної дії лікарських речовин при патологічних станах організму.
Неоніла Михайлівна народилася 9 листопада 1910 р. у місті Старобільську (нині — Луганська область). Медичну освіту здобула у Харківському медичному інституті, який закінчила у 1937 р.
У 1937–1940 рр. навчалася в аспірантурі кафедри фармакології Харківського медичного інституту під керівництвом професора О. І. Черкеcа.
У роки Другої світової війни (1941–1944) працювала асистентом кафедри фармакології Хабаровського медичного інституту. Після повернення до України — асистент кафедри фармакології Харківського медичного інституту (1944–1952).
- З 1952 р. пов’язала свою діяльність із Київським медичним інститутом, де обіймала посади:
- доцента кафедри фармакології (1952–1962);
- професора кафедри (1962–1971);
- завідувачки кафедри фармакології (1971–1972).
Крім того, виконувала важливі адміністративні обов’язки:
- декан педіатричного факультету (1959–1962);
- проректор з навчальної роботи (1966–1967).
Наукова діяльність
У 1960 р. захистила докторську дисертацію на тему
«Особенности фармакодиагностики сердечных гликозидов при различных состояниях организма».
Авторка близько 100 наукових публікацій, присвячених загальній фармакології, дії лікарських засобів на серцево-судинну систему, фармакодіагностиці та впливу гіпоксії на ефективність фармакотерапії.
Основні напрями наукових досліджень
- Дослідження фармакодинаміки та фармакокінетики серцевих глікозидів при різних патологічних станах організму.
- Вивчення впливу гіпоксії, порушень кровообігу та обміну речовин на дію кардіотропних препаратів.
- Аналіз механізмів фармакологічної адаптації при патологіях серцево-судинної системи.
Наукове та педагогічне значення
Неоніла Михайлівна Дмитрієва належить до покоління вітчизняних учених, які сформували наукову школу української фармакології. Її праці сприяли розвитку уявлень про фармакодинаміку серцевих препаратів і стали основою для подальших досліджень у галузі клінічної фармакології та експериментальної терапії.
