Генрик Гальбан (1870 – 1933) невропатолог.
Освіта і стажування
- 1896 – закінчив медичний факультет Ягеллонського університету (Краків).
- 1897–1899 – удосконалювався в Берліні.
- 1901 – захистив дисертацію «Ueber juvenile Tabes, nebst Bemerkungen ueber symptomatische Migraene».
Професійна діяльність
- 1899–1903 – асистент кафедри неврології і психіатрії Віденського університету.
- 1903–1905 – доцент цієї ж кафедри, водночас науковий працівник кафедри анатомії і фізіології.
- 1905–1914 – завідувач кафедри неврології і психіатрії Львівського університету.
- 1914–1918 – директор Віденського військового шпиталю.
- 1918–1920 – санітарний інспектор польської армії.
- 1920–1933 – професор, завідувач кафедри неврології і психіатрії Львівського університету.
Академічні посади
- Декан медичного факультету (1915, 1916, 1921).
- Продекан (1922).
- Заступник проректора (1925).
- Ректор Львівського університету (1933).
Наукова та медична діяльність
Засновник Львівської наукової школи неврології та психіатрії.
Організував:
- амбулаторію (1905),
- відділення неврології (1924),
- клініку неврології (1930).
- На кафедрі створив гістологічну лабораторію, рентгенкабінет, відділення електро- та гідротерапії.
Дослідження:
- клінічна невропатологія,
- правець, спинна сухотка,
- тремтячий параліч, алкогольна полінейропатія,
- захворювання екстрапірамідної системи.
- Один із перших описав морфологічні зміни в мозку при прогресуючому паралічі та застосував гіпертермію для його лікування.
Громадська діяльність
- 1920 – організував і очолював комісію Сенату університету в справах молоді.
- 1930 – створив організацію «Здоровне опікування» (турбота про студентів), поширену згодом і за межі Польщі.
- Організував у Микуличині «Дім здоров’я» для студентів.
- Заснував у Львові кілька студентських гуртожитків.
- 1930 – запровадив обов’язкове медичне обстеження для вступників у вищі навчальні заклади.