Образцов Василь Парменович (1849 – 1920) — терапевт, видатний клініцист і вчений.
Василь Парменович народився в місті Грязовець (нині — Вологодська область, Російська Федерація) у родині священика. Закінчив духовну семінарію. Медичну освіту здобув у Медико-хірургічній академії в Санкт-Петербурзі, яку закінчив у 1875 році.
Після завершення навчання працював земським лікарем у місті Великий Устюг Вологодської губернії. У 1877–1878 роках брав участь у російсько-турецькій війні як полковий лікар. У 1879 році проходив удосконалення за кордоном у професора Понфіка в місті Бреславль.
У 1880 році захистив докторську дисертацію на тему
«К морфологии образования крови в костном мозгу млекопитающих».
Працював молодшим ординатором, а згодом — завідувачем терапевтичного відділення Київського військового шпиталю, ординатором Мінського військового шпиталю. З 1887 року — завідувач терапевтичного відділення міської лікарні Києва.
З 1891 року — доцент, а з 1893 року — професор кафедри спеціальної патології та терапії Університету Святого Володимира. У 1904–1918 роках очолював факультетську терапевтичну клініку.
Василь Парменович Образцов був головою Київського фізико-медичного товариства та Наукового товариства лікарів Олександрівської лікарні в Києві, користувався значним авторитетом як учений і лікар-практик.
Наукова діяльність і внесок у клінічну медицину
Вчення про інфаркт міокарда
До початку ХХ століття всі прижиттєві спостереження тромбозу вінцевих артерій серця розглядалися переважно як казуїстичні випадки. Системне клінічне вивчення інфаркту міокарда розпочалося після того, як В. П. Образцов спільно з М. Д. Стражеском доповіли 19 грудня 1909 року на Першому з’їзді російських терапевтівпро низку випадків інфаркту міокарда в доповіді «К симптоматологии и диагностике тромбоза венечных артерий сердца».
Це класичне дослідження створило цілу епоху у вченні про інфаркт міокарда. У ньому:
- докладно описано клінічну картину захворювання;
- розроблено методику його прижиттєвої діагностики;
- визначено можливі клінічні варіанти перебігу;
- проведено диференційну діагностику з окремими нападами стенокардії.
Саме ця праця заклала основи сучасної клінічної кардіології.
Інші наукові досягнення В. П. Образцов:
- розробив метод фізичного дослідження органів черевної порожнини — глибоку методичну ковзну пальпацію;
- запропонував оригінальну методику перкусії грудної клітки й черевної порожнини одним пальцем;
- у 1895 році виділив ентерити як самостійну клінічну форму;
- описав клініку різних форм апендициту;
- удосконалив діагностику багатьох захворювань шлунково-кишкового тракту: ентероптозу, розширення шлунка, туберкульозу сліпої кишки, грижі Трейца та ін.;
- розробив вчення про механізм роздвоєння тонів серця і ритм галопу;
- писав клініку неврозів серця.