Протопопов Віктор Павлович (1880 – 1957) – український психіатр, фізіолог вищої нервової діяльності, академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР (1934).
Народився в селі Юрки, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія. 1906 – закінчив Військово-медичну академію (Санкт-Петербург) з відзнакою. 1906–1909 – навчався в ад’юнктурі під керівництвом В. М. Бехтерєва. 1909 – захистив докторську дисертацію «О сочетательной двигательной реакции на звуковые раздражения».
Професійна діяльність
- 1909–1921 – понадштатний асистент, лаборант, асистент та завідувач клініки кафедри психіатрії Військово-медичної академії (Петроград).
- 1919–1921 – керівник рефлексологічної лабораторії Інституту мозку.
- 1921–1923 – професор кафедри психіатрії Пермського університету, директор Пермської обласної психіатричної лікарні.
- 1923–1944 – професор і завідувач кафедри психіатрії Харківського медичного інституту, декан психоневрологічного факультету (з 1931).
- 1926–1929 – директор Українського НДІ клінічної психіатрії і соціальної психогігієни.
- 1932–1941 – завідувач психіатричної клініки №1 Клінічного інституту Всеукраїнської психоневрологічної академії.
- 1944–1957 – завідувач відділу психіатрії та патології вищої нервової діяльності Інституту фізіології АН УРСР; завідувач кафедри психіатрії Київського інституту удосконалення лікарів.
- Головний психіатр МОЗ УРСР, голова Вченої ради МОЗ УРСР.
- Редактор журналу «Советская психоневрология», член редколегій низки видань.
Наукова діяльність
Автор понад 160 наукових праць, у тому числі 5 монографій.
Основні напрями:
- психосоматичні процеси,
- вивчення вищої нервової діяльності,
- патофізіологічні основи психіатрії.
Вніс вклад у розвиток рефлексології, розвинув ідею І. Павлова про рефлекс мети, додавши поняття «перепони», що разом формують основу активності волі.
Запропонував:
- методики дослідження рухових рефлексів і умовних реакцій;
- патофізіологічну концепцію в психіатрії;
- гіпотезу таламо-гіпоталамічної природи маніакально-депресивного психозу;
- метод лікування шизофренії сном;
- принципи профілактики нападів МДП та захисного режиму в психіатричних стаціонарах.
Наукове керівництво
Підготував 11 докторів та 25 кандидатів наук.
Значення
Протопопов поєднав ідеї своїх учителів – В. Бехтерєва та І. Павлова – із власними новаторськими дослідженнями, залишивши значний слід у розвитку психіатрії та фізіології вищої нервової діяльності.