Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Матвєєв Олександр Павлович (1816–1882) акушер-гінеколог, доктор медицини, професор.
Один із засновників акушерсько-гінекологічної школи в Україні, який зробив значний внесок у розвиток медичної освіти та клінічної практики.
Професійний шлях
- Закінчив медичний факультет Московського університету (1841)
- З 1844 року — професор та організатор кафедри акушерства і гінекології Університету св. Володимира
- Ординарний професор (з 1848)
- Декан медичного факультету (1862–1865)
- Ректор Університету св. Володимира (1865–1871, 1875–1878)
- Заслужений професор (з 1869)
Наукова діяльність
Основні напрями досліджень:
- післяпологові захворювання
- лікування хронічного вивороту матки
Один із перших застосував (1862) метод профілактики бленореї у новонароджених
шляхом введення розчину нітрату срібла
Це випередило аналогічні підходи, що пізніше набули поширення в європейській медицині.
Бабій Віталій Филимонович (1951) гігієніст, доктор медичних наук.
Відомий науковець у сфері медичної екології та гігієни, який досліджує вплив сучасних технологій і факторів довкілля на здоров’я людини.
Професійна діяльність
- Доктор медичних наук (2004)
- Завідувач лабораторії гігієни нанотехнологій та наноматеріалів (з 2009)
- Заступник директора з науково-організаційної роботи
- Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва НАМН України
Наукова діяльність
Основні напрями досліджень:
- вплив наноматеріалів на організм людини
- біологічні ефекти та безпечність нанотехнологій
- дослідження адаптаційних процесів організму
- оцінка забруднення повітря, води та ґрунтів
- вплив транспортних і промислових факторів на довкілля
- токсиколого-гігієнічна оцінка речовин і матеріалів
Розробляє гігієнічні нормативи безпеки
Визначає допустимі рівні впливу шкідливих факторів
Впроваджує сучасні методи дослідження відповідно до міжнародних стандартів
28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію незалежної української держави.
Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.
Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.
Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Дана конституція діє і сьогодні. Відповідно до Конституції день прийняття Основного Закону є державним святом – Днем Конституції України.
Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.
Під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року та три сучасні революції: “Революція на Граніті”, “Помаранчева Революція” та “Революція Гідності”. Сьогодні під синьо-жовтим прапором ми захищаємо нашу Батьківщину від рашиської навали.
Колірна символіка нашого прапору позначає не лише поле і небо. Приміром, в релігії золотий колір символізує вищі духовні сили, а синій – свободу. З психологічної точки зору жовтий колір символізує радість, а синій колір символізує спокій.
Величезна кількість людей у різних куточках світу прикріпили наш прапор до своїх облікових записів у соціальних мережах, а уряди багатьох країн прикрасили офіційні будівлі синім і жовтим кольорами.
Наш синьо-жовтий прапор невдовзі стане світовим символом перемоги над рашизмом.
БОРІТЕСЯ – ПОБОРЕТЕ!
Наш народ укорінений у свою землю. Неперервність тисячолітньої долі України фіксують літописи, географічні, етнічні, лінгвістичні карти. Наші пращури завжди жили на цій землі і не покидали за будь-яких найтяжчих випробувань, боронили її впродовж віків.
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» – вкотре ці слова викарбовуються червоно-кривавими літерами на нашій землі. Триває боротьба за Незалежність нашої держави, за неподільну суверенну Україну, за рух до тих ідеалів, що їх виборювало не одне покоління українців.
«Ми – люди незламної волі,
Ми знаєм бажання свої
Ми прагнемо кращої долі
І миру на власній землі!»
Федір Тишко, д-р мед. н., професор кафедри оториноларингології НМУ ім. О. О. Богомольця.
Бажаємо Світлої віри усім у Перемогу та нездоланність нашого народу!
Все буде Україна!
Легоцький Тиводар (Теодор) Яношович (1830 – 1915) — юрист, природодослідник, археолог, краєзнавець, історик.
Народився в с. Фужині поблизу сучасного м. Рієка (Хорватія).
Освіта та рання діяльність
- 1847–1851 — навчався на юридичному факультеті Кошицької академії.
- Під час угорської революції 1848–1849 рр. був офіцером національної гвардії.
- 1852–1856 — службовець у суді.
Професійна кар’єра
- З 1855 р. мешкав у Мукачеві, працював у судових органах та адвокатурі.
- З 1865 р. — головний прокурор Мукачевсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів.
Наукова та громадська діяльність
Член Угорського товариства природодослідників (1860), Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії.
Автор близько 300 публікацій, зокрема 11 монографій.
Основні напрями досліджень:
- мінеральні води Закарпаття, їхній хімічний склад і лікувальні властивості;
- клімат Закарпаття та його оздоровчий потенціал;
- археологія Тисо-Дунайської низовини (довів, що слов’яни заселили цей край до приходу угорців);
- соціально-економічний розвиток та духовна культура закарпатців.
Внесок
- Створив зведену таблицю хімічного складу мінеральних вод Закарпаття.
- Популяризував ідею комплексного застосування природних лікувальних ресурсів краю.
- Залишив значний науковий доробок із археології, етнографії та історії Закарпаття.